Хронічна втома, синдром хронічної втоми (СХВ) - лікування, симптоми, причини

                          Вперше синдром хронічної втоми був згаданий у роботі Поля Чейні в 1984 році. Прийняття цього діагнозу, як самостійної нозологічної одиниці хвороби, і пов'язане з цим виникнення певних тактик терапії відбулося лише 30 років тому. Поширеність СХУ не має зв'язку з географічним положенням пацієнта, однак найчастіше їм хворіють мешканці великих міст. Це пов'язано зі способом життя міського жителя, частими стресами і несприятливою екологічною обстановкою. Крім цього, у формуванні синдрому відіграє роль інтенсивність трудової діяльності хворого. Так, частіше хворіють люди у віці 20-45 років, робота яких одноманітна і не має творчої складової. У більшості випадків симптоми хронічної втоми виявляються у жінок, які працюють в офісах. При відсутності адекватного лікування захворювання може бути провокуючим фактором виникнення соматичної патології, неврозів і депресій, і навіть часткової або повної втрати працездатності. На жаль, в Росії хворі далеко не завжди звертаються за допомогою, намагаючись боротися з хворобою самостійно, що далеко не завжди приводить до позитивних результатів. Причини синдрому хронічної втоми На сьогоднішній день не вщухають суперечки про те, в чому полягають причини виникнення розглянутого синдрому. Однак практично всі фахівці, зайняті в галузі досліджень етіології синдрому хронічної втоми, сходяться на думці, що захворювання являє собою певну різновид неврозу, при якій відбувається пригнічення роботи елементів вегетативної нервової системи, відповідальних за процеси гальмування психіки. Існує кілька основних теорій про причини, за якими у хворого може виникати хронічне відчуття втоми. Вірусна теорія. Згідно даним припущенням, захворювання виникає під впливом на нервові центри вірусу Ейнштейна-Барра або вірусу простого герпесу, який виявлявся практично у всіх пацієнтів з діагнозом СХУ, щодо яких проводилося відповідне обстеження. Однак дана теорія викликає серйозні сумніви, оскільки вірусом herpes simplex інфіковано більше 80% населення земної кулі. Бактеріальна теорія. Існує також припущення про те, що виникнення СХВ відбувається під впливом нейротоксических речовин, що виділяються деякими мікроорганізмами, що живуть в кишечнику людини, на тлі зниження рівня імунного захисту. Псіхопатогенетіческая теорія. Деякі групи вчених, що займаються вивченням даного захворювання, відносять його появу до вже наявних розладів психіки депресивного характеру. Аліментарна теорія. Існує також думка про те, що СХВ виникає через порушення нормального вмісту нутрієнтів в організмі хворого, яке відбувається внаслідок неправильного харчування, що також властиво жителям великих міст, в середовищі яких, як правило, має місце швидкий ритм життя, при якому часу на нормальне харчування часто не вистачає. Гормональна теорія. Хронічна втома може виникати і на тлі зміни гормонального статусу хворого. Дана теорія підтверджується великою кількістю випадків захворюваності СХУ при вагітності. Крім безпосередньої причини гноблення процесів гальмування психіки, у формуванні хвороби відіграють роль і сприяють її виникненню фактори. На сьогоднішній день у житті кожної людини присутній мінімум 1-2 з них, чим і обумовлений високий рівень захворюваності. До факторів ризику відносять людей, регулярно піддаються таким негативним впливам, як: гіподинамія та пов'язані з нею погіршення процесів життєдіяльності; незбалансоване харчування, що є причиною порушення балансу нутрієнтів. При цьому відіграє роль як якість їжі, так і її кількість. Недоїдання, як і переїдання, нерідко призводить до розвитку безлічі різноманітних розладів в роботі організму; незбалансованість режиму праці та відпочинку, підвищена трудове навантаження; часті й тривалі стреси на роботі і вдома. Відповідно до вищесказаного, фахівці виділяють певні соціальні групи людей, які найбільш схильні до ризику виникнення хронічної втоми. Так, до групи ризику відносять: людей, що працюють в офісі, і мають високий рівень завантаженості; бізнесменів, зайнятих активної підприємницькою діяльністю; співробітників організацій, робота яких пов'язана з високою інтелектуальним навантаженням (програмісти, журналісти, вчені); співробітників організацій, діяльність яких супроводжується високим стресовим рівнем (працівники екстрених служб). Всі вищеназвані фактори безпосередньо впливають на ризик виникнення хвороби, проте її ознаки вдається виявити далеко не у всіх представників зазначених соціальних груп. Це ще раз підтверджує неповну достовірність існуючих сьогодні теорій походження СХВ. Симптоми синдрому хронічної втоми Клінічна картина синдрому хронічної втоми підрозділяється на дві великі групи: соматична симптоматика і психологічна. Соматичні симптоми хвороби дещо нагадують такі при інфікуванні вірусом грипу, або при захворюваннях, що супроводжуються розвитком інтоксикації. Так, у хворих відзначають скарги на загальний дискомфорт, запаморочення, м'язові і головні болі, болі в горлі, грудях, летючі суглобові болі, перепади артеріального тиску і аритмії (частіше у формі тахікардії). Може відзначатися лімфаденіт, невелике підвищення температури тіла в межах показників субфебрилитета, млявість. Подібна клінічна картина, як правило, дає підстави для звернення до лікаря загального профілю та призначення їм відповідного симптоматичного лікування. Однак подібна терапія не дає бажаного ефекту, або його тривалість виявляється дорівнює часу проведення лікувального курсу. Психологічні симптоми полягають в тому, що у пацієнтів тривало, протягом півроку і більше, відзначається хронічна втома, значне зниження працездатності, порушення сну, порушення інтелектуальної працездатності, неможливість концентрації уваги на чому-небудь певному. При цьому хворий часто сам не може визначити, що з ним відбувається. Емоційна виснаженість, на його думку, є однією з ознак інфекційного захворювання. Нерідко початкові стадії синдрому хронічної втоми характеризуються тим, що хворий починає зловживати алкоголем, який, на думку пацієнта, повинен сприяти релаксації і зникнення симптомів захворювання. Проте вживання алкогольних напоїв лише посилює стан, приносячи короткий полегшення лише на початковому етапі сп'яніння. Надалі самопочуття хворого суттєво погіршується, що пов'язано з інтоксикацією організму продуктами розпаду етанолу, що з'являється після сну (похмільний синдром). Діагностика захворювання проводиться на підставі клінічної картини. При цьому у пацієнта виявляють такі діагностичні ознаки, як: постійна втома і сонливість вдень, безсоння - вночі; симптоми інтоксикації при відсутності об'єктивних даних про наявність захворювання; прогресуюче зменшення рівня працездатності; апатія та інші ознаки депресивного стану; значна втрата у вазі; дратівливість. В залежності від загального стану пацієнта та особливостей його психіки, клінічні ознаки можуть істотно варіюватися від розгорнутої картини хвороби до мінімальних її проявів. Тому фахівцям, що працюють в області поліклінічної медицини, необхідно звертати увагу на психічну складову пацієнтів, які звертаються з приводу симптоматики загальноінфекційних захворювань. Лікування синдрому хронічної втоми Сучасне лікування синдрому хронічної втоми увазі під собою комплексний підхід до роботи з пацієнтом. Так, призначена терапія, як правило, об'єднує в собі заходи фізичного впливу, медикаментозну терапію і корекцію поведінки пацієнта в суспільстві. Синдром хронічної втоми лікування і терапія Чимале значення в терапії синдрому хронічної втоми грає нормалізація рухового режиму пацієнта. Хворим рекомендується збільшення рухової і фізичного навантаження. Так, позитивного ефекту вдається досягти при проведенні регулярних фізичних вправ, пробіжок, вправ на турніку, за умови, що стан здоров'я хворого дозволяє займатися фізкультурою. У випадках, коли подібні фізичні навантаження неможливі (похилий вік, соматичні захворювання) пацієнту рекомендують щоденні піші прогулянки на свіжому повітрі. Це сприяє підвищенню загального тонусу організму, поліпшенню стану імунної та серцево-судинної системи людини, її фізичних здібностей і психічного настрою, а також допомагає позбутися від нічного безсоння. Крім фізичних навантажень, хворому також показані термопроцедури, такі як обливання холодною водою в теплу пору року і купання у водоймах. Дана міра допомагає зняти втому і поліпшити загальний стан. При цьому дія холоду має бути короткочасним, щоб уникнути посилення симптомів інтоксикації на тлі зниження імунітету. Корекція поведінки пацієнта в суспільстві Успішно лікувати СХУ неможливо без глибокого зміни соціальної поведінки пацієнта. Так, в обов'язковому порядку повинна бути проведена повноцінна корекція режиму праці та відпочинку. Хворий повинен мати достатню кількість часу, який він може присвятити самому собі, своїм захопленням і відпочинку. На жаль, в умовах сучасної ринкової моделі економіки подібна корекція може бути проведена далеко не у всіх випадках, однак до цього слід прагнути. Крім того, хворий повинен звернути увагу на відносини в родині і з близькими родичами. Конфліктна обстановка, регулярні сварки і стреси часто не дозволяють швидко досягти необхідного результату в лікуванні хронічної втоми. Медикаментозна терапія У більшості випадків препарати, що використовуються в лікуванні СХВ, являють собою полівітамінні комплекси, які надають загальнозміцнюючий і імуностимулюючий ефект (компливит, нейромультівіт). Вітаміни від втоми застосовуються повсюдно, з їх допомогою вдається досягти вираженого лікувального ефекту. У випадках значної інтоксикаційної симптоматики та наявності ознак ослаблення імунних систем організму, хворому можуть бути призначені імуностимулятори (наприклад, Т-активін). Однак застосування даної групи фармакологічних засобів має бути обгрунтованим (лише в тих випадках, коли явно простежується слабкість імунних реакцій), і відбуватися під суворим контролем фахівця. У важких випадках має місце і призначення антидепресантів. Подібне засіб здатний істотно поліпшити нічний сон пацієнта і його настрій. Однак застосування психотропних препаратів загрожує розвитком деяких побічних ефектів. В якості основного або допоміжного методу може застосовуватися і лікування народними засобами. У таких випадках хворому рекомендують приймати відвари кореня імбиру, женьшень, аптечну настоянку елеутерококу, який є природним енергетиком. Профілактика СХУПрофілактіка синдрому хронічної втоми полягає в наступних заходах: нормалізація режиму праці та відпочинку; регулярне збалансоване харчування; психологічна стабільність в сім'ї та на роботі; відсутність стресів. При появі симптомів захворювання необхідно звернутися за допомогою до грамотного психолога або психіатра.